м. Київ, 12.11.2019

вул. Хрещатик, 14

 

Учасники Міжнародного конгресу з безпеки на транспорті, який проходив у рамках другого етапу Тижня безпеки дорожнього руху, заслухавши доповіді та виступи, відзначають що:

органами законодавчої та виконавчої влади України в межах компетенції вживаються заходи щодо вдосконалення законодавчого регулювання з підвищення рівня безпеки, урегулювання ринку послуг автомобільного транспорту в Україні, задоволення потреб суспільства і економіки, ефективного споживання ресурсів та зменшення техногенного впливу автомобільних транспортних засобів, у тому числі з урахуванням вимог адаптації норм європейського законодавства.

Зокрема, важливим досягненням за 2018-2019 роки для України у сфері транспортної політики стало створення та запуск Дорожнього фонду, який у складі спеціального фонду державного бюджету є джерелом фінансового забезпечення у розмірі 5% заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до державних програм.

Задля досягнення пріоритетних цілей щодо збереження життя людей та зменшення соціально-економічних втрат України від дорожньо-транспортного травматизму, органами законодавчої та виконавчої влади України ухвалено Національну транспортну стратегію України на період до 2030 року, Стратегію і Державну програму підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2020 року та низки інших нормативно-правових актів, що є концептуальними дорожніми картами для реалізації державної політики.

Вагомий внесок у реформування вітчизняної системи управління безпекою на транспорті зробили Комітет з питань транспорту та інфраструктури Верховної Ради України, Міністерство інфраструктури України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, а також інші міністерства і відомства, наукові та громадські організації і фонди.

Підтримка партнерів ЄС, зокрема сприяння ВООЗ, Європейської Комісії і Європейського інвестиційного банку, Світового банку, а також міжнародних і європейських інституції, роблять вагомий внесок у підвищення безпеки дорожнього руху в Україні, особливо в питаннях наближення національних нормативно-правових актів та стандартів якості у сфері безпеки на транспорті до законодавства та стандартів країн-членів ЄС.

Разом з цим учасники форуму констатують, що:

сфера дорожнього руху та його безпеки, у тому числі на транспорті, регулюється майже сотнею нормативно-правових актів. Більшість з них має суттєві протиріччя та неузгодженості між своїми положеннями, є занадто застарілими і такими, що не відповідають вимогам сучасності та рівню автомобілізації в країні. Законотворчі процеси у сфері БДР відбуваються безсистемно за відсутності аналітичних висновків щодо можливих наслідків, а розгляд питань, спрямованих на збереження життів учасників дорожнього руху, здійснюється Верховною Радою за остаточним принципом;

система управління безпекою дорожнього руху, яка на сьогодні склалася в Україні, не відповідає потребам часу та рекомендаціям міжнародних і європейських організацій, що викладені у доповідях і звітах цих організацій, а також – у Глобальному плані ООН щодо здійснення Десятиліття дій із забезпечення безпеки дорожнього руху 2011-2020 рр. Головними причинами такого становища є відсутність в Україні головного міжвідомчого органу з безпеки дорожнього руху, нечіткий розподіл функцій і повноважень у цій сфері між органами виконавчої влади, недосконалий рівень інституціональної спроможності органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо аналізу, планування та діяльності у зазначеній сфері, невизначеність основних напрямів та стандартів безпеки дорожнього руху;

ліквідація підрозділів органів внутрішніх справ, на які покладався безпосередній контроль за виконанням учасниками дорожнього руху встановлених Правил, призвела до фактичної безконтрольності на дорогах та вулицях нашої країни і як результат до безвідповідальної поведінки водіїв і пішоходів.

Особливе занепокоєння викликає відсутність в Україні реальних механізмів координації і взаємодії діяльності органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, наукових установ і громадських організацій та бізнесових структур, що працюють у сфері безпеки дорожнього руху та мають потенціал для підвищення рівня цієї безпеки.

Суттєвою проблемою на шляху реформування вітчизняної системи управління безпекою дорожнього руху також залишається відсутність механізмів фінансування завдань і заходів Державної програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху на період до 2020 року, в тому числі тих, що стосуються удосконалення державного управління у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та наукового супроводу цього процесу, а також – запровадження автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху та посилення контролю за технічним станом транспортних засобів.

Викликає занепокоєння також діючий порядок допуску водіїв-початківців до керування транспортними засобами через відсутність об’єктивного способу виявлення здатності особи до безпечного керування транспортними засобами. Висновки екзаменаційних комісій, на підставі яких приймається рішення про видачу посвідчення водія, мають характер колективної безвідповідальності, через що на автодорогах зростає кількість водіїв з незадовільним знанням правил дорожнього руху.

Термінового втручання вимагає стан організації допуску до роботи професійних водіїв, в першу чергу перевізників небезпечних вантажів і водіїв пасажирського транспорту. Існуюча система не дає змоги виключити випадки допуску до транспортних перевезень водіїв, які мають протипоказання до даної сфери діяльності з психофізіологічних, вікових, загальномедичних показників. Контроль роботи водіїв-професіоналів не відповідає європейським нормам і стандартам, внаслідок чого стає повсякденністю перевтома водіїв, можливість допуску до роботи людей в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.

Велика кількість дорожньо-транспортних пригод закінчується втратами життя або працездатності учасників ДТП через відсутність трасової медицини, логістики надання першої медичної допомоги, слабку підготовку співробітників спецслужб і відомств в питанні надання домедичної допомоги на місці ДТП, повній відсутності пропаганди освоєння навичок надання домедичної допомоги у населення.

Виходячи з цього, та враховуючи той факт, що за показниками безпеки дорожнього руху Україна досі має одні з найгірших показників серед країн Європейського регіону, учасники Конгресу рекомендують:

• • 1. Верховній Раді України:

1.1. Створити у своєму складі окремий Комітет з питань законодавчого забезпечення дорожнього руху та його безпеки.

1.2. З метою уніфікації та кодифікації законодавства у сфері дорожнього руху та його безпеки рекомендувати новоствореному Комітету з питань законодавчого забезпечення дорожнього руху та його безпеки (за умови його відсутності – Комітету з питань транспорту Верховної Ради України) напрацювання проекту Дорожнього кодексу України.

1.3. З урахуванням досвіду європейських країн опрацювати питання внесення змін до статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» в частині створення у складі поліції спеціалізованих підрозділів дорожньої поліції з функціями забезпечення безпеки дорожнього руху на вулично-дорожній мережі держави та негайного реагування на зміни у дорожній обстановці.

2. Кабінету Міністрів України:

2.1. Для здійснення державного управління у сфері дорожнього руху та його безпеки, до законодавчого врегулювання, опрацювати питання створення:

провідного відомства з питань дорожнього руху та його безпеки (Комітет) як постійно діючого колегіального органу, що працює на громадських засадах;

аналітичного центру с функціями аналізу статистичних даних дорожньо-транспортного травматизму;
стану і тенденцій у сфері безпеки дорожнього руху;
контролю виконання затверджених Урядом стратегій, програм і завдань у цій сфері;
оцінки діяльності центральних органів виконавчої та місцевої влади щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
вивчення передового світового досвіду та розроблення з його урахуванням пропозицій щодо заходів з підвищення безпеки дорожнього руху.

2.2. На виконання зобов’язань Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом активізувати роботи з імплементації:

а) директиви Європейського парламенту і Ради 2006/126/ЄС від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія;

б) регламенту (ЄС) № 1071/2009 Європейського Парламенту та Ради від 21 жовтня 2009 р. про встановлення спільних правил стосовно умов, яких потрібно дотримуватись для провадження діяльності оператора автомобільних перевезень, і про припинення дії Директиви Ради 96/26/ЄС;

в) директиви 2002/15/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 березня 2002 року про організацію робочого часу осіб, які провадять мобільну автотранспортну діяльність;

г) директиви 2014/47/ЄС від 3 квітня 2014 року про технічну придорожню перевірку придатності до експлуатації комерційних транспортних засобів, що пересуваються в Союзі і визнання Директиви 2000/30/EC такою, що втратила чинність;

д) директиви Ради 92/6/ЄЕС від 10 лютого 1992 року щодо встановлення та використання пристроїв обмеження швидкості для певних категорій механічних засобів;

є) директиви 2003/59/ЄC Європейського Парламенту та Ради про початкову кваліфікацію і періодичну підготовку водіїв деяких видів автомобільного транспорту для перевезення товарів або пасажирів, що вносить зміни до Регламенту Ради (ЄEC) № 3820/85 та Директиви Ради 91/439/ЄEC, та скасовує Директиву Ради 76/914/ЄEC.

2.3. З урахуванням компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, визначеної законодавством, забезпечити впровадження:

а) міжнародного стандарту менеджменту охорони здоров’я і безпеки праці ISO 45001:2018 з 2021р. на заміну OHSAS 18001;

б) систем управління безпекою дорожнього руху відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO39001 «Системи управління безпекою дорожнього руху (БДР)»;

в) єдиної статистики травм (Реєстру травм), з детальним та чітким розділенням травматизму в залежності від причин (травми, отруєння, нещасні випадки тощо) та даними про те, де, коли і при яких обставинах відбулась травма, ким і в якому обсязі було надано першу домедичну, першу медичну та стаціонарну (у разі потреби) допомогу зі створенням автоматизованої системи внесення даних про отримані травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в закладах охорони здоров’я та використання єдиного Реєстру травм всіма гілками влади;

г) обов’язкового навчання з іспитом з першої невідкладної медичної допомоги при отриманні посвідчення водія, а також регулярного проходження курсів з першої невідкладної допомоги раз у 3-5 років.

д) навчання всіх категорій працівників транспортної сфери наданню першої невідкладної медичної допомоги з постійним поновленням знань, у тому числі працівників поліції, ДСНС, водіїв всіх видів громадського транспорту, перевізників, працівників Укрзалізниці (провідники потягів, машиністи потягів), працівників водного транспорту та повітряного транспорту.

є) планової та методичної роботи з пропаганди безпеки дорожнього руху, у тому числі на транспорті.

2.4. Забезпечити розроблення проекту постанови Кабінету Міністрів України щодо виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) на вулично-дорожній мережі, взяття та зняття їх з обліку;

2.5. Враховуючи закінчення строків виконання затверджених Урядом Стратегії і Державної програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2020 року, організувати роботу щодо підготовки нової довгострокової стратегії і програми з підвищення безпеки дорожнього руху на період до 2030 року.

3. Органам місцевого самоврядування:

Відповідно до компетенції, визначеної законодавством, забезпечити виконання заходів щодо безпеки дорожнього руху, і в першу чергу це:

• • розробка, затвердження та реалізація місцевих програм розвитку дорожнього руху та його безпеки;
  • формування фондів, у тому числі позабюджетних, для фінансування програм і окремих заходів, спрямованих на розвиток дорожнього руху та його безпеки;
  • здійснення та фінансування заходів, пов’язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму;
  • проведення роботи по пропаганді безпеки дорожнього руху;
  • організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів;
  • організація системи заходів щодо медичного забезпечення безпеки дорожнього руху та контроль за їх реалізацією;
  • організація та контроль за діяльністю підприємств з питань дорожнього руху і його безпеки.